Просять гостей «Веселі галичани»: «Веселіться разом з нами…»

   Яке весілля без музик? А ніяке, бо такого просто не буває. На кожній справжній забаві є файні музики. А якщо вони ще й вміють співати «в живу», танцювати, жартувати, веселити гостей, грати на кількох десятках інструментів, у тому числі таких рідкісних, як сопілка, най, дводенцівка, гуцульське ребро, окарина, фрілка, теличка, ріжок, трембіта – ціни їм немає…

   Такими є неповторні, колоритні учасники фольклорного гурту «Веселі галичани», який працює при Тернопільській філармонії. Його керівник Мирослав Бабчук та його дружина, солістка  ансамблю Світлана Бабчук – заслужені артисти України. А всього у гурті грає, співає та танцює 5 жінок та 7 чоловіків. Як професійні виконавці вони об’їхали, образно кажучи, півсвіту – були майже в усіх країнах Європи, Канаді, США.

   Хобі «Веселих галичан» – весілля, які також відбуваються не лише в Україні, а в різних країнах світу. Про те, що замовлень у них – хоч відбавляй (керівник гурту Мирослав Бабчук, жартує: «Вже «пишуться» молоді на чергу аж по другім пості») свідчить про майстерність та популярність гурту. Головна їхня весільна «роздинка» – співають лише пісні українською мовою, пісні весільно-релігійні, весільно-обрядові, розважально-танцювальні і, коли вже співають, то нема гостей, які б на забаві сумували. Запальні танцюристи кожного припросять до танцю – українського, запального…

Звідтіля їде весілля…

    «Веселі галичани» не одного хлопця одружили, не одну дівку заміж видали. І майже кожне весілля пам’ятають. Воно й не дивно, адже те було в Канаді, те в Німеччині, те в Англії, а те у львівському Шевченківському гаї… Учасники гурту годинами можуть розповідати про весілля, які вони проводили. Думаю, годинами можуть розповідати про веселих музик і ті, хто побував на такому весіллі. Тобто любов гостей до «Веселих галичан» і учасників фольклорного українського гурту є взаємною і це робить кожне весілля з їхньою участю пам’ятним і неповторним.

Я попросила Мирослава Бабчука розповісти про найпам’ятніші забави.

– Три роки тому, – каже він, – ми серйозно взялися за відновлення українського традиційного весілля, де є і бубен, і цимбали, і скрипка, і трембіта, і інші музичні інструменти. Звучить українська пісня, ми граємо гостям запального марша; а молодій співаємо жалісливих пісень, як прощання з дівоцтвом. Якщо гулянка в селі, йдемо 3-5 км до шлюбу, молоді кланяються зустрічним, а ми співаємо багато і від душі – чути, що йде українське весілля…

   Ми часто створюємо такий собі фестиваль, співаємо, підтанцьовуємо, «чіпаємося» до тих, хто стрічається на дорозі до ЗАГСу чи церкви. Допоможемо і мамі з батьком, які благословляють дітей  хлібом-сіллю, і тим, хто торгується на брамі, аби добрим виторг був, і дружкам з дружбами, і старостам з короваями…

Музики часто їздять на весілля за кордон –  в Бельгію, Канаду, Німеччину, Америку, оселю «Тарасівка», що в англійському місті Дарбі. Одним із найпам’ятніших для гурту було весілля внука Степана Бандери Ореста Куцака. Воно відбувалося у місті Розе у Франції. Звідти була наречена, француженка українського походження, а сам молодий приїхав з Мюнхена (Німеччина). Загалом були гості з 13 країн світу. Святкували весілля з вечора п’ятниці до вечора неділі. У п’ятницю вночі палили ватру, а в суботу і в неділю гуляли весілля. Це було у 2003 році.

   Цікавим було й весілля, що відбувалося в німецькому посольстві в Києві. Одружувалися двоє німців, але оскільки вони працюють в Україні, хотіли мати забаву за нашими традиціями.

  Англієць українського походження з міста Ковентрі Володимир Гнатів засватав собі українку і весілля зорганізував біля Львова у Винниках. На забаву приїхало 70 гостей з Англії, усі в українських вишиванках. Тоді було на що подивитися…

  Зараз взагалі багато весіль проходить у національних строях. Недавно на тернополянці Марії одружувався канадець українського походження. На цьому весіллі гості також були у вишиванках. Було дуже весело і гордо за нашу державу, за веселих українських людей…

    А як весело було нещодавно у Польщі! Наречена з Перемишля, наречений – з Торонто. Весілля було у замку, в якому веселилися ще три молоді пари. Наші музики так вигравали й так веселили людей, що гості з сусідніх весіль йшли на наше, галицьке…

   Хоча «Веселі галичани» й коштують дорожче, ніж «фонограмні» виконавці, їх кличуть не тільки за кордон, а й на весілля в Україні. Бо на музиках не зекономиш, то головне на забаві. Вони ж ходять, крім весіль, на ювілеї, на срібні та золоті весілля, на дні народження. І не тільки ходять, а й їздять, бо є в музик веселий автобус «Богдан», розмальований рекламою гурту. То ж не баріться, а, як говориться, женіться! І кличте «Веселих галичан» з Тернополя на забаву – ні ви, ні ваші гості не пожалкуєте, а от повеселитеся на славу!

Галина МИКОЛИНА