Весільні традиції

ДАЙ БОЖЕ, ЧАСУ ДІЖДАТИ, ЩОБ НА РУШНИК СТАТИ…

– Коли у вашому домі весілля? Я знаєте, чому питаю? Бо ж потрібно якнайкраще підготуватись, усе продумати, нічого не забути…Чи ви маєте спеціальний записник із планами, розрахунками, переліком необхідних речей і справ? Ні? То негайно запровадьте правило все записувати.

Візьміть зошит і відразу після обраної дати весілля великими літерами запишіть: РУШНИК! Або краще: РУШНИКИ! Бо, по-перше, на весіллі мають бути не рушники, виготовлені в Китаї, а таки наші, українські вишивані рушники. А по-друге, рушників має бути хоча б декілька, я вже не кажу, щоб так, як у давнину, – близько двадцяти! Як то колись було гарно!

Дівчина ще молодесенькою бралась вишивати рушники до весілля. Вона сама й коноплі-льон тіпала, сама й пряла, і полотно ткала, і нитки цибулинням, березовими бруньками фарбувала. (Іноді, як не встигала, то всі жінки роду сходились допомагати!)

Але то було дуже давно. Вже за часів наших пра-пра-прабабусь можна було купити рушники на ярмарках у Полтаві, в Космачі, а чи навіть у самому Києві.

Тільки вибрати було складно, бо ж тут вам і червоні, і роменські, і кролевецькі, і королівські, і орласті, і богуславські… та всі з особливим колоритом і з орнаментом різнобарвним чи білим по білому, а ще ж мережані і вирізувані, вишиті хрестиком і низинкою…

І ще ж треба було знати, які для підперізування, а які для пов’язування, а ще які для короваю, а які для благословення… Рушниками пов’язували сватів, старосту або весільного батька, на рушнику ставили коровай, рушником огортали ікони, якими батьки благословляли молодят, рушником перев’язували руки молодим, стелили рушник у церкві, коли молоді мали присягати. І ще рушником в багатьох селах обперізувалась молода або дружки…

Рушники зазвичай дарувалися хресним батькам. У сьогоднішніх весільних обрядах найчастіше перев’язують рушником весільного батька або ведучого церемонії. Це гарно підкреслює його особливий статус. Рушник підстеляють молодятам під ноги перед аналоєм (увага: молодій, яка хоче в сім’ї командувати, треба не пропустити момент і стати на рушник першою!).

А ще невеликим рушником священик обв’язує руки молодят та батьки благословляють наречених перед шлюбом… Отже, приблизно чотири рушники таки треба або ж хоча б два… Що слід знати молодій… При вишиванні рушника також є багато речей, які потрібно знати. Рушник має бути приблизно триметрової довжини, зі суцільного шматка полотна.

Починати вишивання треба з того боку полотна, на якому стоятиме наречений, і обов’язково в четвер, бо тоді допомагатимуть найкращі життєві сили. Тепер багато говорять про енергетику виготовлених вручну виробів. Тож рушник – найважливіший для щастя майбутньої сім’ї приклад.

Вишиваючи його, потрібно думати лише про хороше, мріяти, якою хотілося б збудувати майбутню родину, і тоді всі побажання разом з нитками вплетуться в орнамент і стануть оберегами, помічниками…

Нитки слід не плутати, а як допустилися помилки, – не пороти… Лицеві боки можуть не збігатися в орнаментальному і колористичному вирішенні, а зворотні бажано, щоб були акуратними і теж не поплутаними. Орнаменти, зазвичай, багатоколірні, широкі.

На заході України – геометричні, на сході – рослинні, часто із символічним деревом життя та образами голубів, павичів, жіночих і чоловічих стилізованих фігур. Щодо кольору – то майже у всіх куточках нашої рідної землі в рушниках переважають теплі червоні барви любові й радості.

Вкраплення зеленого, блакитного, фіалкового, жовтого теж поширені, але головне, щоб ці кольори не були штучно яскравими, синтетичними... Нитки для вишивання найкраще брати шовкові або бавовняні.

Треба пам’ятати, що українці мають природне почуття гармонії, тому-то наші вишивки здобули визнання у світі. Основна риса вишиваних речей – поєднання декоративності, вишуканості та доброго смаку. Вишитий вами рушник стане найціннішим оберегом, а з часом – справжньою сімейною реліквією.

Навіть, коли ви його не вишиватимете, а купите в майстрині-вишивальниці, то все-таки він не лише прикрасить ваше весілля, а й разом із весільними піснями надасть святу особливої урочистості, незабутнього колориту і радості.

Де купити й за що гроші платити? Поради «Нашого ВЕСІЛЛЯ»:

Прагнучи надати нашим читачам найдокладнішу інформацію про те, де і як вибрати вишивані рушники, ми обійшли ринки та крамниці у Львові, побували на Вернісажі (розпродаж виробів народних умільців біля НАУД театру ім. Марії Заньковецької).

Усюди прицінювались, придивлялись і часом навіть «мацали» вишивку, хоча цього робити не рекомендують… Отож, найдешевші (100–250 грн) рушники можна знайти на базарах, зокрема на Привокзальному. Але якість полотна й ниток дуже часто є незадовільною, тому радимо бути обережними, купуючи рушники в цих місцях. (Часто вишивка зроблена на магазинному рідкому полотні, а не на домотканому, вартісному). Найкращий вибір рушників – на Вернісажі.

Тут справді розмаїття технік, узорів, кольорів… Дуже гарні одноколірні рушники, вишиті білим по білому (техніка полтавських вишивок), бордові, блакитні. Радимо уникати рушників, вишитих яскравими «ядучими» нитками, що «так і ріжуть очі», а також білим і рожевим кольорами – це свідчить про незнання особливостей вишивки і добрий смак тих, хто її виготовив.

Рушники, вишиті хрестиком, – дорожчі – 250–400 грн, низинкою – дешевші – від 120 грн, оскільки ця техніка вишивання не займає багато часу. Усі рушники, зазвичай, довжиною 2–2,5м.

Триметрових, як у давні часи, ми не знайшли. Обираючи рушники, уникайте вишивок, поєднаних із написами, як-от: На щастя, на долю… Адже весільний рушник буде зберігатись у вашій домівці десятиліттями, може використовуватися і під час родинних урочистостей, і як прикраса ікони, і під час великодніх свят…

Катерина НЕМИРА