ЛИСТИ (Юля Білецька)

Не цілував мене в смерканні
Під золотим промінням зір,
Не дарував букети ранні,
Не вимагав „Завжди”, „Повір”.

Тепер пішов, мене покинув.
Чекати й вірити в журбі.
Та в снах до мене часто линеш,
Але чи снилась я тобі?

Мабуть, не снилась, бо в конвертах
Твоїх засмучених листів
Не написав ти слів відвертих,
Не написав коханих слів.

А я відписувать спішила,
Старалась більше написать,
Коли б свої я мала крила,
Тебе полинула б шукать.